Як навчитися вчитися — поради від CEO й співзасновника студії онлайн-освіти EdEra Іллі Філіпова

Як показує практика, традиційні методи навчання часто не дають результату, оскільки зосереджені на пасивному запам’ятовуванні, а не на реальному розумінні й застосуванні інформації. Для того щоб навчатися ефективно, важливо не лише отримувати нові знання, а й уміти їх адаптувати, інтегрувати в різні контексти та використовувати на практиці.

У цій колонці ми інтерпретували виступ Іллі Філіпова, CEO й співзасновника студії онлайн-освіти EdEra, на Netpeak Pulse Balance, де він розповів про ефективні методики навчання й поділився порадами, як навчатися швидше та результативніше.

Що таке «пасивне» й «активне навчання»

Більшість навчальних методик, з якими ми стикаємося в школі та університеті, побудовані на пасивному засвоєнні інформації: викладач говорить — студенти слухають. Це один із найменш ефективних способів навчання. Пасивне запам’ятовування рідко дає довготривалий результат.

Те, що часто сприймається як навчання, — це просто прослуховування інформації без активного залучення. Так само це працює і на конференціях: коли спікер говорить, а аудиторія просто слухає, засвоєння інформації є мінімальним. Це так званий пасивно-декларативний стиль навчання, який не дає слухачам глибокого розуміння.

Натомість активне навчання (Active Learning) змінює підхід. Ви не просто слухаєте інформацію, а синтезуєте її: аналізуєте, осмислюєте, конспектуєте, практикуєте. 

В EdEra є дві головні мети: залучити того, хто навчається, і зробити навчання ефективним. Пасивний стиль не досягає жодної з них — він і не залучає, і не дає результату. Тому, якщо тема навчання вас справді цікавить, важливо не просто слухати, а осмислювати почуте й робити власні висновки. Тоді таке навчання принесе реальну користь.

Що таке «навчання з перенесенням»

Для того щоб отримати максимум від навчання, варто не лише занурюватися у свою спеціалізацію, а й виходити за її межі. Найкращі прориви відбуваються на стику різних дисциплін, коли поєднуються несподівані ідеї та підходи. 

Часто люди помилково вважають, що для успіху їм потрібно спілкуватися лише з представниками своєї сфери діяльності. Насправді найцінніші ідеї виникають на перетині різних сфер. Замість того, щоб обмежуватися своїм професійним середовищем, варто спілкуватися з фахівцями інших напрямів, переймати їхній досвід і застосовувати нові підходи.

Цей підхід до професійного зростання називається Learn to Transfer.

Чому технології не гарантують ефективне навчання

З кожним технологічним проривом здавалося, що проблему освіти нарешті вирішать. Спочатку радіо, потім телебачення, а згодом і масові відкриті онлайн-курси (MOOC) обіцяли зробити якісне навчання доступним для всіх. Проте жодна з цих технологій суттєво не змінила ситуацію.

Яскравий історичний приклад — сер Ісаак Пітман. Ще у XIX столітті цей викладач стенографії розсилав студентам курси поштою, фактично започаткувавши дистанційну освіту.

Здавалося, що тепер найкращий стенографіст може навчати студентів будь-де. Але проблема якісного засвоєння знань та ефективності навчального процесу залишилася. Далі з’явилося радіо, потім телебачення, і знову здавалося, що трансляція лекцій найкращих викладачів змінить освіту. Проте цього не сталося.

У 2001 році Массачусетський технологічний інститут (MIT) виклав свої лекції у відкритий доступ через платформу MIT OpenCourseWare. Очікували, що всі охочі зможуть навчатися в найкращих професорів. Але реальність виявилася іншою: ті, хто вже вмів навчатися, скористалися цією можливістю, а ті, хто мав труднощі із засвоєнням інформації, так і не змогли їх подолати. Основна проблема була не в тому, що хто вмів навчатися — продовжив навчатися, а в тому, що це був знову ж пасивно-декларативний стиль навчання, який є низькоефективним, особливо коли лекцію переглядають у записі без можливості наживо поставити запитання.

У 2012 році команда MIT запустила платформу MITx, яка змінила підхід, розбивши навчальні матеріали на короткі інтерактивні модулі. Це стало основою для EdX, що, здавалося, мало зробити революцію в освіті. Але навіть MOOC не скоротили розрив між тими, хто добре навчається, і тими, кому це дається складно. Навпаки, цей геп лише збільшився.

Освіту змінює не технологія, а те, як її застосовують. Медіатеоретик Маршалл Маклуен сказав: «Форма — це і є зміст».

В EdEra ми маємо два цікавих кейси щодо форми подачі інформації. Перший — з Національним антикорупційним бюро України (НАБУ), де перед нами стояло завдання не просто навчити слідчих нормативно-правових актів, а й систематизувати інформацію про антикорупційні розслідування та уніфікувати знання щодо дій детектива. Оскільки традиційний підхід не працював, ми провели аудит і з’ясували, що основна проблема — відсутність мотивації. Тоді ми розробили інтерактивну гру-розслідування, де слідчі використовували нормативно-правові акти для проходження завдань гри. Це називається індуктивний спосіб навчання — засвоєння знань через практичний досвід. У результаті ефективність засвоєння матеріалу значно зросла. Хоча зміст лишився таким самим, змінилася лише форма.

Другий кейс — розробка курсу з історії України для дітей, які проживали за кордоном. Для того щоб зацікавити дітей навчанням, мала бути зрозуміла мотивація. Тому ми також вигадали гру, яка повинна органічно допомогти дітям не втратити культурну ідентичність. 

Подібний підхід можна застосовувати не лише в освіті, а й у переговорах, продуктових концепціях, презентаціях тощо.

Окрім форми матеріалу, є інший важливий момент, який також можна трансферити у своє життя, спілкування тощо. Якщо розмірковувати про те, який месенджер найкращий, то відповідь проста — той, у якому ваші друзі. Адже якщо всі друзі перейдуть із Telegram у менш функціональний і популярний месенджер, то швидше за все ви також у нього перейдете. Це про те, що якщо ви доносите інформацію про будь-який продукт, якщо ви з кимось спілкуєтеся тощо, це нормально виходити за межі своєї території. В освіті це також працює. 

Чи справді гейміфікація покращує навчання

Люди не люблять вчитися, але люблять грати. Тому в якийсь момент освітня індустрія вирішила, що гейміфікація — ключ до залучення студентів. Ігрові механіки почали активно вбудовувати в навчальні процеси, залучати інвесторів і всіляко просувати цю ідею. Але згодом стало зрозуміло: якщо гейміфікацію впроваджувати бездумно, вона лише відволікає.

Аналіз декількох тисяч EdTech-стартапів показав, що понад 70% з тих, хто впровадив гейміфікацію, не досягли бажаного результату.

Чи можна знайти баланс між технологіями та людським фактором

Технології без підготовленого викладача — це карго-культ. Наприклад, інтерактивна дошка в руках учителя, який не вміє нею користуватися, лише ускладнює процес.

Головне — не просто застосовувати технології заради технологій, а розуміти, як вони впливають на навчальний процес. Тож перед тим, як впроваджувати нові інструменти, варто завжди запитувати себе: «Навіщо це потрібно?».