Як подивитися на складні проблеми з іншого боку і вирішити їх — поради Андрія Чумаченка

У сучасному світі технології розвиваються стрімко, і все частіше виникає питання: як зробити продукт не лише корисним та функціональним, але й зручним для користувача. Ця стаття присвячена двом важливим аспектам, які можуть суттєво вплинути на успіх будь-якого проєкту: юзерфрендлі та подоланню синдрому самозванця.

Дивитися на проблему збоку

Коли ти керуєш розробкою якоїсь нової штуки для користувачів, то глибоко занурений у внутрішні процеси: розробку, дизайн, маркетинг, продажі, налагодження воркфлоу, розв’язання ще якихось проблем (як автоматизувати, як налаштувати передачу даних, як донести до виконавців роботу з новим процесом тощо).

У цей час ти, зазвичай, забуваєш про найважливіше — про користувача, про ту саму людину, яка з усім цим буде взаємодіяти й від дій якої успішність процесу залежатиме більше, ніж від того, що «під капотом».

Як же бути? Я завжди використовую один із двох варіантів:

1. Будую уявний експеримент, абстрагуюсь від того, що знаю, і намагаюся діяти, як користувач, для якого відвідування сайту (наприклад) є першим у його житті.

Уявляю, як він сюди потрапив — що написав у пошуку або на який банер натиснув, чому зробив це і чого очікував побачити. 

По ходу справи я проходжу весь процес до кінця — до відправлення заявки або купівлі товару, і записую кожен пункт, де мені захотілося закрити сайт, де я не знайшов відповідь на потрібне запитання, де мені захотілося зв’язатися із підтримкою, де щось вантажилося повільніше, ніж мені хотілося, або відображалося не те, чого я очікував.

Список правок я передаю розробникам і, після впровадження, повторюю весь процес ще раз.

2. Прошу когось зі знайомих, які не занурені в процес і, звісно, не працюють зі мною в одній компанії, пройти весь такий самий шлях і дати мені свій фідбек. Такий результат, найімовірніше, буде «чистішим», але водночас набагато довшим.

Отримавши фідбек, я перевіряю всі пункти на собі, оформляю трохи зрозумілішою мовою і, знову ж таки, передаю у відділ розробки.

Я нічого не знаю

Як не дивно, до такого висновку найчастіше доходять досвідчені співробітники, тобто ті, про яких ти точно можеш сказати — він чудово розбирається у своїй справі.

Я і сам страждаю на таку проблему. Її заведено називати синдромом самозванця — недооцінкою себе, зниженням самовпевненості та почуття власної гідності.

Зазвичай ця фобія з’являється під час запуску нового проєкту чи процесу, або під час повернення до процесу, яким давно не займався. Як з нею боротися? Ставити себе в безвихідну ситуацію «зроби або помри». Тобто дуже швидко погодитися і почати робити, а потім згадувати, розбиратися, питати та досягати мети.

Передумати

Важливою якістю будь-якої людини, яка ухвалює рішення, є вміння приймати чужу думку. Я надто часто у своєму житті зустрічав людей, які відстоюють свою ідею або рішення тільки через те, що вона — їхня власна.

Круто вміти передумувати, дуже круто вміти визнавати свої помилки, адже навіть технічно ти не можеш бути завжди правий. Але чомусь є стереотип про те, що таке визнання — ознака слабкості.

До речі, звідси випливає ще один простий висновок — потрібно будувати команду і своє оточення з людей, які вміють або знають щось краще, ніж ти. А ще краще — думають не так, як ти, і можуть подивитися на проблему або ситуацію під зовсім іншим кутом. Такими людьми потрібно особливо дорожити.

Навіть якщо ти найголовніший начальник, навіть якщо ти витратив багато часу і сил на щось, але це виявилося неправильним — визнай, прийми правильну думку колеги й подякуй йому. «Окей, будемо робити так, як ти кажеш, тому що це правильно». Повір, така навичка зустрічається дуже рідко.

На каналі Андрія ще більше корисного для підприємців і маркетологів. Підписуйтесь у Telegram.