Як стабільно навчатися, працюючи повний робочий день
У світі існує практика поєднування навчання з роботою. У Нідерландах 70% студентів та учнів у віці 15-29 років працюють під час навчання, також така практика поширена у Данії (49%) та Німеччині (42%).
Поєднувати роботу з навчанням та особистим життям непросто. Тому важливо правильно організувати свій час.
Ми натрапили на статтю з особистого досвіду Джордана — інженера з хмарних технологій й автора на Medium. Його досвід — це практичний приклад того, як будувати нові звички, долати стереотипи про мотивацію й досягати реальних результатів, навіть якщо ваш день уже розписаний роботою.
Адаптували статтю для читачів Медіа Inweb.
Як я змінив своє життя
Ще два роки тому я прокидався за 10 хвилин до початку робочої зміни, виконував одноманітну роботу, чекав на завершення дня, а вечори проводив, граючи у відеоігри або дивлячись аніме. Наступний день нічим не відрізнявся.
Ці зміни у звичках привели до підвищення зарплати на 40%, нової роботи й власної квартири, де не доводиться ділити простір із незнайомцями.
Це не сталося завдяки мотивації. Натомість я змінив підхід до навчання, використовуючи аналогії з відеоігор, які зробили процес цікавим.
Життя як відеогра і навчання в ній — це квести
У більшості відеоігор є головна місія чи завдання, а в процесі гри є можливість підвищити рівень.
Також є побічні завдання. Виконуючи їх, ми покращуємо свої навички та відкриваємо нові здібності. Це допомагає легше проходити гру.
Минулого року моєю метою було стати інженером з хмарних технологій. Єдиним способом досягти цього було вивчення нових навичок і застосування їх у проєктах, над якими працюють такі інженери.
Щоб досягти цієї мети, я розділив її на підцілі:
- вивчення основ програмування;
- робота з API;
- освоєння баз даних.
Завдяки кожній новій навичці мені вдалося наближатися до основної мети, як у грі, коли за виконане завдання отримуєш нові можливості.
Натискати правильні кнопки й утримувати мотивацію
Коли програєш у відеоіграх, це може розлютити, виникає бажання «все кинути». Але, попри це, намагаємося ще раз, бо відчуваємо, що можемо зробити краще. Цей механізм працює і в житті.
Жити з п’ятьма незнайомцями жахливо дратує, проте цей «тригер» змушує рухатися вперед. Переповнена кухня, неможливість усамітнитися — ці фактори підштовхують повертатися до навчання, адже це був єдиний шлях до кращого життя.
Нудьга як союзник
Переломний момент стався, коли вдалося переїхати у нове місто. Адже я не знав там нікого. Вільний час, який раніше витрачався на ігри чи соцмережі, перетворився на можливість для саморефлексії.
Нудьга стала союзником. Вона дозволила зосередитися на головному й побудувати нові звички: лягати раніше, щоб встигати вранці займатися спортом і навчанням перед початком роботи.
Дисципліна як основа
Мотивація — це лише тимчасовий фактор. Якщо у вас довгий робочий день, складно знайти натхнення ввечері. Адже ви втомилися і заслуговуєте на трохи «часу для себе».
Щоб виробити звичку навчатися, я почав використовувати додаток для блокування часу.
Розписував свій ранок: прокидатися о 6:00, приймати душ 15 хвилин, чистити зуби 5 хвилин тощо.
У певний момент втискав у цей графік 45–60 хвилин на навчання. Нещодавно також почав використовувати програму James Clear’s Atomic Habits, щоб рухатися до нової мети — написання текстів.
Вимірювання прогресу
Відстеження прогресу допомагало мені пам’ятати, що я рухаюся вперед.
Це була моя «зброя» проти тих днів, коли:
- я відчував виснаження;
- мені здавалося, що немає прогресу;
- здавалося, що все, чого я вчуся, вилітає з голови швидше, ніж я це засвоюю.
У відеоіграх прогрес відображається у вигляді очок навичок і відкритих бонусів. Тож пошук способу візуалізувати свій прогрес у навчанні став для мене дуже корисним. Це нагадувало, як далеко пройшов, і допомагало не здаватися.
Я використовував Notion, щоб документувати всі навички, які освоїв для досягнення мети стати інженером хмарних технологій. Порівнював їх із вимогами вакансій, поки не закрив усі потрібні розділи.
Висновок
Ігровий підхід — це значна частина того, що допомагає стабільно навчатися навіть із повним робочим днем. Відстеження цілей, вимірювання прогресу та виділення часу значно спрощують цей процес.
Визначення мети може бути непростим. Іноді потрібно довго аналізувати власні думки, щоб зрозуміти, чого хочете.
Але коли ця мета з’являється, розвиток позитивних звичок робить її досягнення набагато легшим.
